Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/880/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2013.
Дата набрання законної сили: 10.12.2013 (частково)
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 10 вересня 2013 р.                       Справа № 903/880/13
		за позовом  Волинського прокурора з нагляду за додержанням  законів у воєнній сфері в інтересах держави  в особі Міністерства Оборони України, позивача - військової частини А0780, м.Львів
		до відповідачів: 1) Маневицької районної державної адміністрації, смт. Маневичі
		2) Державне підприємство "Городоцьке лісове господарство", с.Городок, Маневицький район
		про визнання нечинним та скасувати розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства" та визнання нечинним та скасування держаного акта на право постійного користування земельною ділянкою Городоцьким держлісгоспом від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298
		 
		Суддя Костюк С.В.
		 
		ПРЕДСТАВНИКИ:
		від позивача:  Філімонова І. О., дов. № 173/147/177-юс від 28.05.2012 року,
		від відповідача: н/з, 
		від 3-ї особи: н/з,
		від прокуратури: Кащук О. О., посвідчення № 012793.
		 
		Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України. 
		Відводу складу суду не заявлено.
		Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
		 
		Суть спору: Волинський прокурор з нагляду за додержанням  законів у воєнній сфері звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, позивача військової частини А-0780 та просить визнати нечинним та скасувати розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства" та визнати нечинним та скасувати держаний акт на право постійного користування земельною ділянкою Городоцьким держлісгоспом від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298.
		Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що згідно акту на право постійного користування земельною ділянкою № ХІІ-1-5 від 01.11.1968 року відповідно до рішення виконавчого комітету Волинської обласної Ради народних депутатів трудящих № 12/28 від 01.11.1968 року,  військовій частині 21825 передано в постійне користування земельну ділянку площею 24157,7 га.  Рішенням Волинської обласної ради від 04.05.1995 року № 4/8 землі військової частини на території Маневицького району площею 6520,4 га передано Городоцькому державному лісогоспу. На підставі даного рішення Маневицькою районною радою видано державний акт на право постійного користування землею І-ВЛ № 000298. Рішенням Вищого арбітражного суду України від 29.04.1998р. по справі №13/6 рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995 року № 4/8 визнано недійсним. А рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2003 року у справі №32/288 визнано недійсним розпорядження Волинської ОДА №175 від 12.04.2002 року, яким підтверджено право користування спірною земельною ділянкою за відповідачем. Таким чином, у Маневицької райдержадміністрації були відсутні правові підстави видавати  розпорядження від 09.02.2005р. № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцьким державним лісогосподарством" , що відбулося всупереч положень ст. 149 ЗК України за відсутності на те рішення КМУ та відмови землекористувача від права користування земельною ділянкою. 
		Вимоги прокурора повністю підтримані позивачем у відзиві № 173/147/339-юс від 29.08.2013 року.
		Відповідач-1 - Маневицька районна державна адміністрація в поясненні від 03.09.2013 року просить відмовити в задоволенні вимог позивача в частині визнання недійсним розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року «Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства», у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відмовити в задоволенні вимог позивача в частині скасування державного акта на право постійного користування землею, виданого ДП «Городоцьке лісове господарство» від 08.08.1995 року І-ВЛ-№ 000298, у зв'язку із заявленням його до неналежного відповідача, також просить розгляд справи проводити без участі її представника.
		Прокурор в заявленому позові ДП «Городоцьке лісове господарство» вказує 3-ю особою. Водночас, враховуючи те, що ставиться вимога про визнання нечииним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 08.08.2005 року І-ВЛ № 000298 виданого Городоцькому держлісгоспу, яке згідно наказу № 242 від 24.05.2005 року перейменовано в ДП «Городоцьке лісове господарство», суд переводить його в статус відповідача.
		       Відповідач-2 - ДП «Городоцьке лісове господарство» пояснень по суті заявлених вимог не представив, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № 4461500009731.
		В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлену вимогу та просять суд розглядати по суті спір в даному судовому засіданні. 
		Оскільки підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
		З матеріалів справи вбачається, що звуженим засіданням виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих було прийнято рішення №12/28 від 01.11.1968 року "Про закріплення в постійне користування земельної ділянки площею 24157,7 га за військовою частиною 21825".
		На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Волинської обласної ради депутатів трудящих військовій частині 21825 був виданий Державний акт  №XII-1-5 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га, в складі якої знаходиться і спірна земельна ділянка площею 6520,4 га.. 
		Відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 № Д-115/1/01/120, 14 повітряна армія переформована у 14 авіаційний корпус, переведена на новий штат й надано нове умовне найменування - військова частина А3822, умовні найменування 18466 та 21825 анульовані 
		Військова частина 21825 входила до складу 14 Повітряної армії (Військова частина 18466) як структурний підрозділ, тобто складова частина, і утримувалась на одному і тому ж штаті - 2/838-51.
		При реформуванні 14 Повітряної армії, проходило реформування і її структурних підрозділів у тому числі і військової частини 21825, як одного цілого.
		Таким чином, при переформуванні 14 Повітряної армії у 14 авіаційний корпус були переформовані і її структурні підрозділи, у даному випадку інженерно аеродромна служба - Військова частина 21825.
		Після переформування 14 повітряної армії у 14 авіаційний корпус (військова частина А 3822) у структурі військової частини А 3822 залишилась інженерно-аеродромна служба, проте вже без умовного найменування, оскільки воно було анульоване на підставі директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 № Д-115/1/01/120.
		У 2004 році відповідно до директиви Головнокомандувача Повітряних сил Збройних Сил України  №350/120/1/05 ВЧ А3822 розформована,  а  її  правонаступником   визначена військова частина А0780, до складу якої входить авіаційний полігон з умовним найменуванням військова частина А1547. 
		Зазначені факти підтверджені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 5004/417/12, яка набрала законної сили, а тому в силу ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення.
		Згідно рішення господарського суду Волинської області від 07.04.2005р. у справі №06/13-55, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005р., за позовом Військової частини - А 3822 до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", Камінь-Каширського держлісгоспу, Городоцького держлісгоспу про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками встановлено, що законним користувачем земельної ділянки відповідно до судового рішення, яке вступило в законну силу, є військова частина А-1547, при цьому фактичним користувачем є військова частина А-3822, правонаступником якої є військова частина А-0780, і якій в даний час підпорядкована військова частина А-1547.
		Отже прокурор відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України правомірно звернувся за захистом порушених інтересів держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А0780.
		З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження по даній справі є визнання нечинним та скасування розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005р. №24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного  лісогосподарського підприємства" та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 08.08.1995 року І-ВЛ № 000298.
		Згідно ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України 2001 року (далі - ЗК України) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. 
		Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. 
		Згідно ч. 2 ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року, постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. 
		Пунктом 1 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.
		З правового аналізу вказаних норм вбачається, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.
		Згідно п. п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України, що затверджене наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 року, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного  управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. 
		За приписами ст. 27 Земельного кодексу України 1990 року, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.
		Припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів (ч.1 ст.29 ЗК України). 
		За приписами ч. 1 ст. 31 ЗК України, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. 
		Відповідно до ч. 6 ЗК України, у разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею. 
		Згідно ст. 32 ЗК України, за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів (частина п'ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України. 
		Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин, порядок встановлення та зміни категорії земель, порядок надання земель у постійне користування після їх вилучення з постійного користування попереднього землекористувача унормовані також главою 22 Земельного кодексу України 2001 року. 
		Так, статтею 141 Земельного кодексу України 2001 року визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;  вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до частин 3, 4 Кодексу, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. 
		В матеріалах справи відсутні письмові докази добровільної відмови землекористувача в порядку, визначеному ЗК України; належної передачі спірної земельної ділянки місцевим органам влади; рішення власника про припинення права користування земельною ділянкою, погодженого із землекористувачем.
		Окрім того, у самому ж оскарженому розпорядженні №24 від 09.02.2005 року Маневицької районної державної адміністрації зазначено, що 23 листопада 1993 року було прийнято постанову, пунктом 2 якої затверджено перелік земельних ділянок Міністерства оборони України, які за наслідками інвентаризації лише підлягали передачі у народне господарство.
		Поряд з цим, Держкомзем України та Міністерство оборони України не є органами, уповноваженими приймати рішення про вилучення земельних ділянок з постійного користування, а тому і постанова від 23.11.1993р. №8/11, прийнята останніми не є належним доказом вилучення спірної земельної ділянки площею 6520,4 га.
		Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази вилучення земельної ділянки площею 6520,4 га., в порядку передбаченому Земельними кодексами 1990 та 2001 років, як і відсутні докази добровільної відмови від вказаної земельної ділянки.
		За приписами частин 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. 
		Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 
		Однак, доказів щодо зміни цільового призначення земель, в порядку, передбаченому ст. 20 Кодексу, до матеріалів справи не долучено. 
		Дані землі є землями Міністерства оборони, не вилучались у нього і їх цільове призначення органами місцевого самоврядування не могло змінюватись.
		В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вищезазначені судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає доведеними рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2003р. по справі №32/288 та  рішенням Вищого господарського суду України від 29.04.1998 року по справі №13/6 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.
		Так, рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2003р. по справі №32/288  за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі військової частини А-3822 до Волинської обласної державної адміністрації за участю третіх осіб: Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", Городоцького держлісгосп об`єднання "Волиньліс", Камінь-Каширського держлісгосп об`єднання "Волиньліс" про визнання недійсним розпорядження №175 "Про підтвердження права землекористування Камінь-Каширського і Городоцького держлісгоспів об`єднання "Волиньліс" та Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", встановлено, що Волинська обласна державна адміністрація помилково керувалась статтею 57 ЗК України, внаслідок чого змінено цільове призначення земель. Землі стосовно яких було прийнято рішення не належать до земель лісового фонду, а відносяться до земель оборони. Вказаним рішенням також встановлено, що при прийнятті розпорядження №175 Волинською обласною державною адміністрацією був порушений порядок вилучення земельних ділянок, який передбачає обов'язковість згоди землекористувачів, а за відсутності такої згоди питання вилучення земельної ділянки вирішується в судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи військовою частиною 21343 згоди на вилучення не надавалось.
		Таким чином, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що за правовим статусом визначеним Земельним кодексом, спірна земельна ділянка належить до земель оборони, Волинською обласною державною адміністрацією був порушений порядок вилучення земельної ділянки (без отримання згоди землекористувача).
		Поряд з цим, за приписами ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції від 11.01.2005р.), надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. 
		Отже, надання відповідачу-2 земельної діялнки в постійне користування не відповідає порядку, встановленому чинним законодавством на момент її надання.
		Також, зі змісту оскарженого розпорядження №24 від 09.02.2005р. вбачається його прийняття з тих підстав, що рішення про визнання спірного Державного акта на право постійного користування землею Городоцьким держлісгоспом (Державний акт від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298) недійсним не визнавалось.
		Однак, як вбачається з державного акту від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 останній виданий на підставі рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995 року №4/8 (а.с.17).
		Рішенням Вищого арбітражного суду від 29.04.1998р. у справі №13/6 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі військової частини А3822 до Волинської обласної ради про визнання недійсними актів, рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8 "Про передачу земель військової частини 21343" (Камінь-Каширський, Маневицький райони), на підставі якого виданий Державний акт від 22.07.1994 року серія ВЛ №001718, визнано недійсним (а.с.20-21). Отже, державний акт мав бути анульований.
		В матеріалах справи відсутні докази щодо зміни чи скасування у встановленому законом порядку рішення Вищого арбітражного суду №13/6 від 29.04.1998р.
		Зі змісту оскарженого розпорядження №24 від 09.02.2005р. вбачається, що у зв'язку з набуттям з 1 січня 2002 року чинності новим Земельним кодексом України, згідно з яким право розпорядження землею, в тому числі і землями оборони, повністю передано органам виконавчої влади і місцевого самоврядування. Городоцьке державне лісогосподарське підприємство звернулось до Маневицької районної державної адміністрації з клопотанням про підтвердження чинності наявного державного акта на користування вищевказаними земельними ділянками розпорядженням районної державної адміністрації, оскільки рішення обласної Ради, як підстава видання цього акта, скасовано.
		Тобто, з наведеного випливає, що Маневицькій районній державній адміністрації до прийняття оскарженого розпорядження було відомо про визнання недійсним рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8 "Про передачу земель військової частини 21343" на підставі якого виданий Державний акт від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 (а.с.16-17).
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Отже, оскільки рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995р. №4/8, яке  було правовою підставою для користування Городоцьким держлісгоспом Волинського державного лісогосподарського об'єднання «Волиньліс» (надалі - Городоцький держлісгосп) земельною ділянкою площею 6520,4 га у встановленому законом порядку скасоване, у зв'язку з чим державний акт від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 втратив свою чинність, тому були відсутні правові підстави для прийняття оскарженого розпорядження №24 від 09.02.2005р., яким визнано чинним державний акт від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 на право постійного користування землею площею 6520,4 га., виданий Городоцькому держлісгоспу на території Троянівської сільської ради.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вилучення земельної ділянки площею 6520,4 га., добровільної відмови від вказаної земельної ділянки та зміни цільового призначення останньої, розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005р. № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства» (а.с.25) суперечить законодавчим актам чинним на момент його прийняття.
		Даного висновку суд дійшов виходячи з наступного.
		На час видачі державного акта на право постійного користування землею 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 земельні правовідносини регулювались Земельним кодексом України №561-XII від 18.12.1990р.
		За приписами ч. 5 ст. 7 Кодексу у постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.
		Відповідно до ст. 22 Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. 
		Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч.1 ст.23 Кодексу). 
		Тобто, відповідно до діючого станом на дату видачі Державного акта від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 законодавства, надання земельної ділянки у користування здійснювалось виключно на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Сам по собі державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише засвідчував право користування, яке виникло у встановленому законом порядку. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.1995 року Городоцькому держлісгоспу на підставі рішення Волинської обласної Ради народних депутатів від 04.05.1995 року № 4/8 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ №000298 площею 6520,4 га для ведення лісового господарства.
		Рішенням Вищого арбітражного суду №13/6 від 29.04.1998р. (а.с.20-21) рішення Волинської обласної ради від 04.05.1995 р. № 4/8 "Про передачу земель військової частини 21343" (Камінь-Каширський, Маневицький райони) визнано недійсним.
		За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. 
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки рішення № 4/8, яким було надано Городоцькому держлісгоспу (перейменоване на ДП «Городоцьке лісове господарство» 24.05.2005 року на підставі наказу № 242)  право постійного користування землею площею 6520,4 га, на підставі якого виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ №000298 скасоване, відсутні правові підстави у ДП «Городоцьке лісове господарство» використовувати земельну ділянку площею 6520,4 га. на території Троянівської сільської ради Маневицького району Волинської області.
		Однак, в порушення норм земельного законодавства, відповідач-2 - ДП «Городоцьке лісове господарство» використовує спірну земельну ділянку, підтверджуючи своє право Державним актом від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298, чим порушує право позивача - Військової частини А-0780, на користування  спірною земельною ділянкою з метою виконання покладених на частину функцій та завдань у сфері оборони.
		Державний акт на право постійного користування землею  площею 6520,4 га виданий Городоцькому держлісгоспу 08.08.1995 року, тобто в період перебування вказаної земельної ділянки у користуванні військової частини 21343 (ВЧ А1547, яка безпосередньо підпорядкована ВЧ А-0780), чим порушено права останнього.
		Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. 
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
		В даному випадку, прокурором та позивачем доведено та належними доказами підтверджено, що оспорювані Державний акт від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 та розпорядження від 09.02.2005р. №24 не відповідають вимогам чинного, на момент їх прийняття і порушують права та охоронювані законом інтереси позивача - Міністерства оборони України в особі військової частини А-0780.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією ж нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, позов про визнання нечинним та сасування розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства" та визнання нечинним та скасування держаного акта на право постійного користування землею, виданий Городоцькому держлісгоспу 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 підлягає до задоволення.
		Щодо клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом суд зазначає наступне.
		Порядок обчислення строків позовної давності встановлюється матеріальним правом, адже позовна давність є категорією матеріального права.
		З позовної заяви вбачається, що прокурором заявлено дві вимоги, а саме: визнати нечинним та скасувати розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства" та визнати нечинним та скасувати держаний акт на право постійного користування землею, виданий Городоцькому держлісгоспу 08.08.1995 року І-ВЛ №000298.
		Як свідчать матеріали справи, розпорядженням № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства, яке прийняте Маневицькою районною державною адміністрацією від 09.02.2005р., порушено право позивача.
		Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (набрав чинності 01.01.2004р) (далі - Кодекс) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до абзацу 4 п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. N 02-5/35 чинним законодавством України не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними як форми захисту цивільних прав. Тому, до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України 2003р. 
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.      
		За приписами статті 257 Кодексу, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. 
		Враховуючи, що право на позов про визнання нечинним та скасування розпорядження Маневицької РДА № 24 від 09.02.2005р. виникло у прокурора з  2005 року позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України щодо цих вимог сплила  2008 року. 
		Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, позивач- військова частина А-0780 20.08.2013 року, тобто за межами строків позовної давності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 
		Відповідач в поясненні від 03.09.2013 року просить відмовити в позові про визнання недійсним розпорядження від 09.02.2005 року із-за пропуску строку позовної давності, в позові про скасування державного акта на право постійного користування землею від 08.08.1995 року - у зв'язку із заявленням вимоги до неналежного відповідача.
		Згідно ч. 5 ст. 267 Кодексу, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. 
		З матеріалів справи вбачається, що Волинською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері отримано заяву про захист інтересів держави в особі військової частини А0780 27.05.2013 року та зареєстровано за вх.. № 948.
		Оскільки доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено порушення інтересів держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А-0780, щодо користування спірною земельною ділянкою площею 6520,4 га, яка підлягає захисту, тому клопотання прокурора про поновленння строків позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання нечинним та скасування розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства" підлягає до задоволення.
		За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Згідно п.п. 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру,  ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
		Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012р. №5515-VI визначено, що мінімальна заробітна плата установлюється у місячному розмірі і станом на 01.01.2013р. становить 1147,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача-1 - Маневицької районної державної адміністрації, по вимозі про визнання нечинним та скасування розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства".
		По вимозі про визнання нечинним та скасування держаного акта на право постійного користування земельною ділянкою Городоцьким держлісгоспом від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298 судовий збір в сумі 1147,00 грн. слід стягнути з відповідача-2 - ДП «Городоцьке лісове господарство».
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3,4,6,7,20,27,31,32,77,92,141 Земельного кодексу України, ст. ст. 15,16,21,256-257,267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Позов  задоволити повністю.
		2. Визнати нечинним та скасувати розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 09.02.2005 року № 24 "Про підтвердження права землекористування Городоцького державного лісогосподарського підприємства" 
		3. Визнати нечинним та скасувати Держаний акт на право постійного користування землею, виданий Городоцькому держлісгоспу Волинського державного лісогосподарського об'єднання «Волиньліс» від 08.08.1995 року І-ВЛ №000298.
		4. Стягнути з Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (44600, Волинська область, смт.Маневичі, вул.Незалежності,30, ідентифікаційний код 04051454) судовий збір в сумі 1147,00 грн. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області., код отримувача - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу "Судовий збір, за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А0780 до Маневицької РДА,ДП «Городоцьке лісове господарство» Господарський суд Волинської області код ЄДРПОУ 03499885".
		5. Стягнути з ДП «Городоцьке лісове господарство» (44615, Волинська область, Маневицький район, с.Городок, вул.Центральна,16, р/р № 2600638452 в АБ «Укргазбанк» м.Луцьк, МФО 320478, ЗКПО 00991522, ІПН 009915203118) судовий збір в сумі 1147,00 грн. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області., код отримувача - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу "Судовий збір, за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А0780 до Маневицької РДА,ДП «Городоцьке лісове господарство» Господарський суд Волинської області код ЄДРПОУ 03499885".
		6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		Повний текст 
		рішення складено
		12.09.13
		 
		          Суддя                                                                      С. В. Костюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...