Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-58/15308-2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		№  5011-58/15308-2012 18.07.13
		 
		Господарський суд міста Києва у складі: суддя Марченко О.В. - головуючий, судді Куркотова Є.Б. і Привалов А.І., 
		при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		справу № 5011-58/15308-2012
		за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СОЮЗ», м. Київ, 
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп», м. Київ,
		та товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», м. Київ, 
		про визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростувати та про стягнення 1 012 602, 75 грн. моральної шкоди, 
		 
		за участю представників сторін:
		позивача - Галюти М.Г. (довіреність від  24.10.2012 №60); 
		                    Рябка Є.О. (довіреність від  24.10.2012 №57);   
		відповідача-1 - Андріїшиної Н.П. (довіреність від 26.11.2012 б/н);
		відповідача-2 - Федорченка В.П. (довіреність від 01.04.2013 №4).
		 
		Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «СОЮЗ» (далі - ПАТ «КБ «СОЮЗ», Банк) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:
		- визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ПАТ «КБ «СОЮЗ», інформацію, поширену 28.03.2012 у мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov (он-лайн версія газети «Экономические известия») у статті із заголовком «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов», а саме (мовою оригіналу):
		«Именно через структуры Дядечко, по данным «Цензор.Нет» отмываются деньги украинской мафии, именно он является одним из организаторов кражи денег «Родовида», именно на деньги «Родовида» Дядечко создал свой новый проект - банк «Союз». Этот банк специально для отмыва черных денег мафии и бюджетных средств и для вывода их за границу»,
		«Версия 4. Дядечко является зампредом банка «Союз», который называют одним из крупнейших центров «обналички» и «конвертации». Среди клиентов этого специфического бизнеса вполне могут быть те люди, кто найдет повод организовать неприятности. Оборот незаконных операций по «отмыву» грязных денег у Дядечко составляет около 4 миллиардов гривен в месяц! В частности, именно через Дядечко обналичивались и выводились из страны деньги, которые были выделены на финансирование Евро-2012»,
		«Версия 5. В условиях кризиса за один 2011 год банк «Союз» увеличил активы до 1.22 млрд. гривен! И космическая скорость увеличения активов «Союза» схожа с такой же космической скоростью раскрутки в свое время «Родовида». Напомним, что по данным следствия, в «Родовиде» активы росли путем операций с залогами сомнительной ликвидности, или даже с полностью фиктивными залогами. Финансовая пирамида, как полагают банкиры, могла искусственно надувать активы по мере роста и рекламной кампании брать все новые и новые кредиты. Хозяева пирамиды зарабатывают не на марже, а на выводе живых денег из оборота. Банк брал кредиты из живых денег, и сам у себя их воровал. Как показывает дело Пискуна, переводил на подставные фирмы, которые взамен предоставляли ничего не стоящие залоги. Проблема финансовой пирамиды одна - ее легко обрушить. Кто-то может подумать, что такой скороспелый банк может лопнуть в любую секунду, - например, когда его учредители вынуждены быстро покинуть страну, и уже не могут найти дешевые кредиты для погашения старых долгов.»
		- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп» (далі - ТОВ «Медіа Інвест Груп») спростувати недостовірну інформацію, поширену 28.03.2012 у мережі Інтернет на веб-сайті за вказаною адресою, шляхом розміщення не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили тексту спростування (тим самим шрифтом і розміром, як і у статті) під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» такого змісту:
		«28.03.2012 в мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov (он-лайн версія газети «Экономические известия») було оприлюднено статтю під заголовком «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов». Розповсюджена в зазначеній статті інформація про причетність ПАТ «КБ «СОЮЗ» та керівництва до злочинної діяльності є недостовірною»; 
		- стягнути з ТОВ «Медіа Інвест Груп» на користь ПАТ «КБ «СОЮЗ» моральну шкоду у сумі 1 012 602,75 грн. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2012 (суддя Блажівська О.Є.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.12.2012. 
		07.12.2012 відділом діловодства господарського суду отримано від ТОВ «Медіа Інвест Груп» відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на таке:
		- вперше вказана стаття була розміщена на веб-сайті http://zn.ua (газета «Зеркало недели. Украина») 23.03.2012 (випуск № 11); 
		- розміщена стаття на веб-порталі www.eizvestia.com є дослівним відтворенням статті, яка розміщена в інтернет-виданні «Украина криминальная» на сайті www.cripo.com.ua; 
		- стаття не створювалася журналістами відповідача, не редагувалася ними, а була зібрана із дотриманням статті 26 Закону України «Про пресу» та містить посилання на джерела поширення відкритої за режимом доступу інформації.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2013 залучено до участі у справі як  співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» (далі - ТОВ «ЗН УА»).
		13.03.2013 ухвалою господарського суду міста Києва витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер» (далі - ТОВ «Хостмайстер») інформацію про власника веб-сайту http://eizvestia.com станом на дату розміщення на ньому статті «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов» та інформацію про власника веб-сайту http://eizvestia.com станом на дату розгляд справи.
		15.03.2013 ТОВ «Хостмайстер» подало суду відповідь на судовий запит, з якої вбачається, що воно не може подати суду витребувану інформацію, оскільки не володіє нею.
		Розгляд справи неодноразово відкладався. 
		Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці справу № 5011-58/15308-2012 передано на розгляд судді Марченко О.В.
		04.04.2013 суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження.
		17.04.2013 отримано від відповідача-2 відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «ЗН УА» заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що згідно з приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і з огляду на пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України) дана справа повинна розглядатися загальним судом, оскільки автором спірної статті є Юрій Бутусов, якого слід було б притягти до участі у даній справі як співвідповідача.
		22.04.2013 суд ухвалив розгляд справи № 5011-58/15308-2012 здійснювати у закритому судовому засіданні.
		27.05.2013 ухвалою господарського суду міста Києва призначено колегіальний розгляд справи.
		Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 27.05.2013 для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Марченко О.В., судді Васильченко Т.В. і Привалов А.І.
		05.07.2013 позивачем подано суду виконаний товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» звіт від 14.06.2013 оцінки вартості гудвіла (вартості ділової репутації) ПАТ «КБ «СОЮЗ».
		Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у зв'язку з відпусткою судді Васильченко Т.В. сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Марченко О.В., судді Куркотова Є.Б. і Привалов А.І.
		У судовому засіданні 18.07.2013 ТОВ «Медіа Інвест Груп» подано клопотання, в якому відповідач просить взяти до уваги інформацію про дійсні фінансові показники позивача до 31.12.2012, що спростовує будь-яке падіння ділової репутації та зниження інтересу до послуг, які надаються позивачем. 
		У судових засіданнях сторони підтримували доводи, викладені в поданих суду документах.
		Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
		Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,   ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
		Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Господарським судом міста Києва встановлено, що 28.03.2012 у мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov (он-лайн версія газети «Экономические известия») у статті із заголовком «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов», поширено таку інформацію (мовою оригіналу):
		«Именно через структуры Дядечко, по данным «Цензор.Нет» отмываются деньги украинской мафии, именно он является одним из организаторов кражи денег «Родовида», именно на деньги «Родовида» Дядечко создал свой новый проект - банк «Союз». Этот банк специально для отмыва черных денег мафии и бюджетных средств и для вывода их за границу»;
		«Версия 4. Дядечко является зампредом банка «Союз», который называют одним из крупнейших центров «обналички» и «конвертации». Среди клиентов этого специфического бизнеса вполне могут быть те люди, кто найдет повод организовать неприятности. Оборот незаконных операций по «отмыву» грязных денег у Дядечко составляет около 4 миллиардов гривен в месяц! В частности, именно через Дядечко обналичивались и выводились из страны деньги, которые были выделены на финансирование Евро-2012»;
		«Версия 5. В условиях кризиса за один 2011 год банк «Союз» увеличил активы до 1.22 млрд. гривен! И космическая скорость увеличения активов «Союза» схожа с такой же космической скоростью раскрутки в свое время «Родовида». Напомним, что по данным следствия, в «Родовиде» активы росли путем операций с залогами сомнительной ликвидности, или даже с полностью фиктивными залогами. Финансовая пирамида, как полагают банкиры, могла искусственно надувать активы по мере роста и рекламной кампании брать все новые и новые кредиты. Хозяева пирамиды зарабатывают не на марже, а на выводе живых денег из оборота. Банк брал кредиты из живых денег, и сам у себя их воровал. Как показывает дело Пискуна, переводил на подставные фирмы, которые взамен предоставляли ничего не стоящие залоги. Проблема финансовой пирамиды одна - ее легко обрушить. Кто-то может подумать, что такой скороспелый банк может лопнуть в любую секунду, - например, когда его учредители вынуждены быстро покинуть страну, и уже не могут найти дешевые кредиты для погашения старых долгов.»
		Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «КБ «СОЮЗ» посилалося на те, що:
		- публікація, в якій згадувалося ПАТ «КБ «СОЮЗ», з'явилася у зв'язку із замахом на вбивство заступника голови товариства Дядечка Сергія Володимировича, який стався 19.03.2012;
		- інформація є негативною, недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача.
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
		Судом в даній справі встановлено, що спірна інформація була поширена без зазначення імені автора; в пошуковому реєстрі сайту навпроти статті було зазначено «Дмитрий Меняйло»; разом з тим, відповідачем не подано суду жодних доказів того, що названа особа є автором статті «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов».
		ТОВ «Медіа Інвест Груп» подано суду хронологічну довідку, згідно з якою:
		23.03.2012 вийшов черговий номер газети «Дзеркало тижня. Україна», в якому опубліковано статтю «Покушение на Дядечко: попытка убить правду о краже 35 миллиардов», автором якої є Юрій Бутусов; 
		23.03.2012 о 15:57 статтю було розміщено на сайті «Дзеркало тижня. Україна»;
		23.03.2012 о 23:41 стаття відтворена на веб-сайті http://cenzor.net, головним редактором якого є Юрій Бутусов; 
		28.03.2012 о 8:43 стаття відтворена на інформаційному ресурсі «Украина криминальная» на сайті http://cripo.com.ua; 
		28.03.2012 статтю відтворено на веб-порталі http://eizvestia.com.
		У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що оскільки стаття, розміщена на веб-порталі, не редагувалася, є дослівним відтворенням авторської статті Юрія Бутусова, містить посилання на основне «Украина криминальная» і первинне «Зеркало недели. Украина», автором спірної статті є Юрій Бутусов, то саме він повинен бути належним відповідачем у даній справі. 
		Разом з тим, суд не погоджується з наведеним твердженням ТОВ «Медіа Інвест Груп», оскільки судом встановлено, що: фізична особа Юрій Бутусов є автором статті «Покушение на Дядечко: попытка убить правду о краже 35 миллиардов», яка була опублікована в газеті «Зеркало недели. Украина» (випуск № 11 від 23.03.2012), що підтверджується висновком експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 05.12.2012 № 204/12, проведеного Науково-дослідним центром судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності Міністерства юстиції України; позивачем не заявлено позовних вимог до ТОВ «ЗН УА» в даній справі; предметом розгляду у справі № 5011-58/15308-2012 є саме стаття «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов», яка була розміщена на веб-порталі http://eizvestia.com без зазначення імені автора. 
		Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України припинено провадження у справі № 910/5427/13 за позовом ПАТ «КБ «СОЮЗ» до ТОВ «ЗН УА»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бутусов Юрій Євгенович, про спростування недостовірної інформації, викладеної в статті «Покушение на Дядечко: попытка убить правду о краже 35 миллиардов» та стягнення моральної шкоди. 
		У пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» зазначено, що поширювачі інформації, які відносяться до категорії засобів масової інформації, звільняються від відповідальності, а тому не відшкодовують майнової чи моральної шкоди у випадках, передбачених статтею 42 Закону України «Про  друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», статтею 35 Закону України «Про  інформаційні  агентства» та статтею 17 Закону України «Про державну підтримку засобів  масової інформації та соціальний захист журналістів». 
		Такими випадками, зокрема, є публікація (поширення) відомостей, одержаних від інформаційних агентств або якщо вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян чи дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього. 
		З урахуванням викладеного слід зазначити, що згідно з висновком експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 10.04.2012 № 42/12 статтю «Покушение на Дядечко: попытка убить правду о краже 35 миллиардов», яка була надрукована в інформаційно-аналітичному тижневику «Зеркало недели. Украина» (випуск № 11(59) від 24-30.03.2012) відтворено частково у статті «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов», яку розміщено на сайті http://eizvestia.com.
		Позивачем подано суду порівняльну таблицю змісту спірної статті і статті «Покушение на Дядечко: попытка убить правду о краже 35 миллиардов», з якої вбачається різниця в змісті, тобто стаття  «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов» не є дослівним відтворенням статті «Покушение на Дядечко: попытка убить правду о краже 35 миллиардов».
		Крім того, як зазначено вище, у спірній          статті міститься посилання на інформаційні ресурси http://cenzor.net і ZN.UA, які не є засобами масової інформації у розумінні статті 20 Закону України «Про інформацію».
		Отже, ТОВ «Медіфа Інвест Груп» не наведено суду переконливих доводів на підтвердження обставин, що звільнили б названого відповідача від відповідальності за поширення недостовірної інформації.
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що за змістом статті 277 ЦК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: 
		а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 
		б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; 
		г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Поширення ТОВ «Медіа Інвест Груп» спірної інформації підтверджується, зокрема, висновком експертного дослідження у сфері телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 06.04.2013 № 46/12, проведеного Науково-дослідним центром з питань інтелектуальної власності, згідно з яким: веб-сторінка, що містить статтю «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов» знаходиться за адресою http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov; містить статичні, динамічні та потокові елементи інформаційного наповнення.
		При цьому судом не береться до уваги заперечення відповідача стосовно  того, що він не є власником веб-сайту, на якому було розміщено статтю, оскільки ТОВ «Медіа Інвест Груп» неодноразово повідомляло суд, що воно є засновником друкованого засобу масової інформації «Економічні відомості щоденна газета», що підтверджується свідоцтвом Міністерства юстиції України про державну реєстрацію від 15.01.2009 КВ № 14816-3787ПР, а відповідно до зареєстрованих видів діяльності ним був організований веб-портал www.eizvestia.com. Видання газет і організація веб-порталів - два самостійні види діяльності відповідача. Веб-портал організований та функціонує в межах видів дозволеної господарської діяльності відповідача.
		Відповідно до висновку експертного дослідження у сфері телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 06.04.2012 № 46/12: адреса http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov використовується для динамічного формування веб-сторінки (відображення її вмісту), яка є частиною веб-сайту з доменним ім'ям  http://eizvestia.com; за місяць сайт відвідало 611 397 відвідувачів з 2224740 переглядів сторінки; за добу - 28 823 з 66 751 переглядами і за день - 16 332 з 37 275 переглядами.
		Поширена відповідачем інформація стосується ПАТ «КБ «СОЮЗ» і його керівництва, що не заперечувалося відповідачами у справі.
		Відповідно до частини третьої статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		Отже, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Частиною першою статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Доказів того, що поширена у статті «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов» інформація є достовірною, відповідачами не подано.
		Поряд з цим, позивачами подано суду достатньо доказів на підтвердження того, що поширена інформація є негативною, містить твердження про причетність ПАТ «КБ «СОЮЗ» та його керівництва до злочинної діяльності, а тому поширенням такої інформації завдано школи діловій репутації позивача. 
		Так, 12.07.2012 відбулося засідання правління ПАТ «КБ «СОЮЗ» (протокол № 23), пунктом 2 порядку денного якого заслуховували голову правління Валового Віталія Петровича, який повідомив, що розповсюдження в пресі та мережі Інтернет спірної статті спричинили негативний вплив на клієнтуру банку; вирішено за результатами аналізу відповідної обставини звернутися до клієнтів із запитами про причини зниження активності споживання банківських послуг; провести опитування клієнтів. Зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю «Фіброліт 7» (лист 15.08.2012 № 15/08), товариство з обмеженою відповідальністю «Сана Юг» (лист від 27.08.2012 б/н) повідомили позивача про те, що публікація в Інтернеті статті знизила рівень довіри до ПАТ «КБ «СОЮЗ».
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України).
		Слід зазначити, що поширена ТОВ «Медіа Інвест Груп» інформація є твердженнями, а не оціночними судженнями, що також підтверджується висновком лінгвістичної експертизи від 08.06.2012 № 056/75, проведеної  Українським бюро лінгвістичних експертиз НАН України, в якому зазначено, що негативна інформація про Банк подається в статті не тільки безпосередньо в тих твердженнях, де згадується назва цієї юридичної особи, але й опосередковано, через негативну характеристику діяльності заступника голови Банку Дядечка С.В.; при цьому, негативна інформація виражена у формі тверджень і подана в статті без використання сатири і мовностилістичних засобів гіперболи та алегорії.
		Згідно з частиною четвертою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. 
		Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). 
		У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України).
		З огляду на наведене господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог до ТОВ «Медіа Інвест Груп» в частині визнання інформації, поширеної відповідачем у статті «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов», недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ПАТ «КБ «СОЮЗ», та про зобов'язання названого відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили тексту спростування (тим самим шрифтом і розміром, як і у статті). 
		Стосовно ж позовних вимог про стягнення з ТОВ «Медіа Інфвест Груп» моральної шкоди, слід зазначити таке.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		У частині другій вказаної статті зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, що є складовою частиною правової системи України, допускає стягнення з держави, винної в порушенні її положень, справедливої ??компенсації потерпілій стороні, у тому числі юридичній особі, для забезпечення дієвості права на справедливий судовий розгляд (стаття 41). 
		Виходячи з цього Європейський Суд з прав людини у рішенні від 06.04.2000 у справі «Компанія Комінгерсол С.А.» проти Португалії дійшов висновку про те, що суд не може виключити можливість присудження комерційній компанії компенсації за нематеріальні збитки, які можуть включати види вимог, які є в більшій чи меншій мірі «об'єктивними» або «суб'єктивними». Серед них необхідно взяти до уваги репутацію компанії, невизначеність у плануванні рішень, перешкоди в управлінні компанією (для яких не існує чіткого методу підрахунку) і, нарешті, хоча і меншою мірою, занепокоєння і незручності, заподіяні членам керівництва компанії. Отже, доцільно встановити для юридичної особи права на грошову компенсацію за заподіяну нематеріальну шкоду.
		Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4                «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
		Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Як зазначено вище, судом встановлено наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення щодо відшкодування моральної шкоди; отже, господарський суд міста Києва погоджується з доводами позивача щодо необхідності стягнення з відповідача компенсації шкоди, завданої діловій репутації позивача, проте не погоджується з розрахованим ПАТ «КБ «СОЮЗ» розміром такої шкоди, враховуючи таке. 
		У зверненні до суду з позовом позивачем виконано розрахунок матеріального еквівалента моральної (немайнової) шкоди за авторською методикою С.М. Антосика і О.М. Кокун, за якою вираховувалися: базова сума матеріального еквівалента моральної (немайнової) шкоди, що заподіяна діловій репутації юридичної особи; коефіцієнти ступеня шкоди, статусу юридичної особи, сенситивності ділової репутації юридичної особи для її конкурентоспроможності, який залежиь від специфіки діяльності; сума, що компенсує негативні емоційні переживання співробітників юридичної особи, а також вимушені втрати їх часу і зусиль внаслідок вчиненої протиправної дії; сума, що компенсує наслідки негативної поведінки відповідача після вчинення протиправної дії; коефіцієнт провини відповідача. За наведеним розрахунком сума матеріального еквівалента моральної (немайнової) шкоди становить 1 012 602, 75 грн.
		У відповідності до пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» грошовий еквівалент ділової  репутації може бути виражений у формі гудвілу.
		Пунктом 14.1.40 Податкового кодексу України надано визначення вартості ділової репутації; так, гудвіл - це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.
		Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку. Якщо ж бухгалтерський облік гудвілу не ведеться, то законодавством не заборонено будь-яким іншим чином доказати грошовий еквівалент ділової репутації юридичної особи та відповідно суму завданої моральної шкоди (шкоди, завданої діловій репутації) (пункт 6 названого Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184).
		Матеріали справи містять виконаний товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» звіт від 14.06.2013 оцінки вартості гудвіла (вартості ділової репутації) ПАТ «КБ «СОЮЗ», відповідно до якого: ринкова вартість гудвіла ПАТ «КБ «СОЮЗ» станом на 01.01.2012 склала 112 305 796 грн., а станом на 01.07.2012 - 43 630 500 грн.
		Судом враховується, що при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.
		Тому, виходячи з того, що поширена відповідачем інформація спричинила шкоду діловій репутації позивача,  ця шкода виразилася у втраті довіри до Банку  з боку клієнтів, що потягло відтік грошових коштів з Банку, ТОВ «Медіа Інвест Груп» є авторитетною особою, яка займає лідерські позиції  у висвітленні подій в області економіки, репутація банків залежить від її суспільної оцінки, яка створюється у тому числі інформаційними ресурсами, негативна інформация про Банк безпосередньо впливає на його фінансову стабільність, суд вважає розумним та достатнім стягнути з ТОВ «Медіа Інвест Груп» 100 000 грн. моральної шкоди як компенсації шкоди, завданій діловій репутації позивача.
		Разом з тим, у задоволенні позову до ТОВ «ЗН УА» слід відмовити, оскільки позивачем в даній справі вимог до названого відповідача не заявлено. У прийнятті такого рішення стосовно названого відповідача суд враховує викладене у пункті 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
		За приписами статті 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Враховуючи, що позивачем у зверненні до суду з позовом сплачено лише суму судового збору, виходячи з майнової вимоги (про стягнення моральної шкоди), то за результатами прийняття рішення у справі: судовий збір з позовної вимоги немайнового характеру - вимоги про визнання інформації недостовірною та зобов'язання її спростувати (станом на день прийняття рішення - 1 147 грн.) слід стягнути з ТОВ «Медіа Інвест Груп» в доход державного бюджету України; з позовної ж вимоги майнового характеру - внаслідок її часткового задоволення - судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути з названого відповідача на користь позивача.
		Керуючись статтями 43, 49, 82 -  85 ГПК України, господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп» задовольнити частково.
		2. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СОЮЗ» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4; ідентифікаційний код 35574578), інформацію, поширену 28.03.2012 у мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov (он-лайн версія газети «Экономические известия») у статті із заголовком «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов», а саме (мовою оригіналу):
		«Именно через структуры Дядечко, по данным «Цензор.Нет» отмываются деньги украинской мафии, именно он является одним из организаторов кражи денег «Родовида», именно на деньги «Родовида» Дядечко создал свой новый проект - банк «Союз». Этот банк специально для отмыва черных денег мафии и бюджетных средств и для вывода их за границу»;
		«Версия 4. Дядечко является зампредом банка «Союз», который называют одним из крупнейших центров «обналички» и «конвертации». Среди клиентов этого специфического бизнеса вполне могут быть те люди, кто найдет повод организовать неприятности. Оборот незаконных операций по «отмыву» грязных денег у Дядечко составляет около 4 миллиардов гривен в месяц! В частности, именно через Дядечко обналичивались и выводились из страны деньги, которые были выделены на финансирование Евро-2012»;
		«Версия 5. В условиях кризиса за один 2011 год банк «Союз» увеличил активы до 1.22 млрд. гривен! И космическая скорость увеличения активов «Союза» схожа с такой же космической скоростью раскрутки в свое время «Родовида». Напомним, что по данным следствия, в «Родовиде» активы росли путем операций с залогами сомнительной ликвидности, или даже с полностью фиктивными залогами. Финансовая пирамида, как полагают банкиры, могла искусственно надувать активы по мере роста и рекламной кампании брать все новые и новые кредиты. Хозяева пирамиды зарабатывают не на марже, а на выводе живых денег из оборота. Банк брал кредиты из живых денег, и сам у себя их воровал. Как показывает дело Пискуна, переводил на подставные фирмы, которые взамен предоставляли ничего не стоящие залоги. Проблема финансовой пирамиды одна - ее легко обрушить. Кто-то может подумать, что такой скороспелый банк может лопнуть в любую секунду, - например, когда его учредители вынуждены быстро покинуть страну, и уже не могут найти дешевые кредиты для погашения старых долгов».
		3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26; ідентифікаційний код 34696042) спростувати недостовірну інформацію, поширену 28.03.2012 у мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov (он-лайн версія газети «Экономические известия»), шляхом розміщення на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили тексту спростування (тим самим шрифтом і розміром, як і у статті) під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» такого змісту:
		«28.03.2012 в мережі Інтернет на веб-сайті за адресою: http://news.eizvestia.com/newsincidents/fuIl/bankir-aferist-dvadeehko-sbezhal-vmeste-s-pravdoi-o-krazhe-35-milliardov (он-лайн версія газети «Экономические известия») було оприлюднено статтю під заголовком «Банкир-аферист Дядечко сбежал вместе с правдой о краже 35 миллиардов». Розповсюджена в зазначеній статті інформація про причетність ПАТ «КБ «СОЮЗ» та керівництва до злочинної діяльності є недостовірною». 
		4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26; ідентифікаційний код 34696042) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «СОЮЗ» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4; ідентифікаційний код 35574578) 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди (компенсації шкоди, завданої діловій репутації позивача) та 2 106 (дві тисячі сто шість) грн. 05 коп. судового збору.
		5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 26; ідентифікаційний код 34696042) в доход державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору.  
		6. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.
		7. У задоволенні решти позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Інвест Груп» відмовити.
		8. У задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 22.07.2013.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                               О. Марченко
		 
		 
		Суддя                                                                                                                             Є. Куркотова
		 
		 
		Суддя                                                                                                                             А. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...