Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/190 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 серпня 2013 року Справа № 6/190 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача-1 відповідача-2Глобенко Л.В. (дов. від 04.06.2013 р. № 225-КР-714); Салко О.В. (дов. від 01.11.2012 р.)третьої особи Соловйова М.М. (дов. від 18.01.2011 р.)прокуратури Козакова І.М. (посв. від 01.07.2013 р. № 018008)розглянувши матеріали  касаційної скаргиОлександрівської клінічної лікарні міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду  від 04.04.2013 р.у справі № 6/190 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з земельних ресурсівдо1.          Київської міської ради; 2.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Олександрівської клінічної лікарні міста Києвапровизнання недійсним договору оренди земельної ділянки
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2013 р. касаційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні міста Києва у справі № 6/190 призначено до розгляду на 17.07.2013 р.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2013 р. строк розгляду справи № 6/190 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" продовжено на 15 днів, розгляд касаційної скарги Олександрівської клінічної лікарні міста Києва відкладено на 21.08.2013 р.
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з земельних ресурсів звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" про визнання недійсним договору оренди від 07.07.2004 р. земельної ділянки площею 4357 м2, розташованої на вул. Шовковична, 39/1-а у Печерському районі міста Києва.
		Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" на виконання рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" договору оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р. вимогам чинного на той час цивільного та земельного законодавства, а також положенням постанов Кабінету Міністрів України № 466 від 12.08.1992 р., № 1761 від 27.12.2001 р. та наказу Міністерства культури і мистецтв України № 393 від 15.06.1999 р., згідно яких спірна земельна ділянка знаходиться на території охоронної зони пам'ятки історії національного значення, на якій забороняється здійснюватися будь-яке будівництво. 
		Крім того, як вважає заступник прокурора міста Києва, підставами для визнання недійсним договору є відсутність погодження з Верховною Радою України вилучення (викупу) спірної земельної ділянки, погодження Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт проекту відведення земельної ділянки, висновку Спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт, а також відсутність висновку землевпорядної експертизи.
		Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2013 р. у справі № 6/190 (колегія суддів: головуючий Ковтун С.А., судді Ломака В.С., Паламар П.І.) позов задоволено повністю; визнано договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р., укладений між Київської міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" недійсним та припинено на майбутнє.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2011 р. у справі № 2а-6214/11/2670, яка набрала законної сили 21.06.2012 р. за результатами перегляду Київським апеляційним адміністративним суду в апеляційному порядку, було визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", на виконання якого між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" 07.04.2004 р. укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі міста Києва, площею 4357 м2, з призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, що спричинило відповідні наслідки недійсності до вказаного договору оренди, укладеного на його виконання. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.) рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з земельних ресурсів відмовлено повністю.
		Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції посилався, зокрема, на наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 р. у справі № К/9991/80440/12, якою за результатами розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 2а-6214/11/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р., а позовну заяву заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.09.2003 р. № 638-5/798 залишено без розгляду, що, у свою чергу, спростовує доводи суду першої інстанції, покладені в основу рішення у даній справі.
		Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, Олександрівська клінічна лікарня міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2013 р.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається, зокрема, на доводи, викладені в позовній заяві Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з земельних ресурсів та висновки суду першої інстанції, вказуючи на те, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, скаржник наголошував тому, що пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" втратив чинність на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 788/6175, у зв'язку з чим договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р., укладений на підставі вказаного рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798, також має бути визнаний недійсним.
		В судовому засіданні 21.08.2013 р. представником Олександрівської клінічної лікарні міста Києва Соловйовою М.М. подано заяву про відвід колегії суддів у складі: Корсака В.А. (головуючого), Данилової М.В., Данилової Т.Б., у задоволенні якої було відмовлено та винесено відповідну ухвалу від 21.08.2013 р. в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників відповідачів-1, 2 та представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інтсанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Предметом спору у даній справі є вимога заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2004 р., у зв'язку з тим, що він укладений на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. №638-5/798 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 23.12.2003 р.№ 323/1198), яке, за твердженням заступника прокурора міста Києва, є незаконним та скасоване в судовому порядку.
		Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Згідно з пунктами "а", "б", "в", "з" статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою. 
		Відповідно до частин 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. 
		За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Статтею 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		У відповідності до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. 
		З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій пунктом 1 рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 10.07.2003 р. № 638-5/798 Центральній клінічній лікарні припинено право користування частиною земельної ділянки площею 0,45 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 22.03.1965 р. № 1960 "Про відвід земельної ділянки Київській міський лікарні ім. Жовтневої революції в Печерському районі" (лист-згода від 05.06.2002 р. № 45/60) та зараховано зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови. Передано товариству з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд", за умови виконання пункту 1.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,51 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
		Рішенням Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 23.12.2003 р. № 323/1198 внесено зміни до пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798, зокрема, абзац чотири викладено в такій редакції: "Передати товариству з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд", за умови виконання пункту 1.1 цього рішення, земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлового та громадської забудови загальною площею 0,51 га, в тому числі: площею 0,06 га в короткострокову оренду на 2 роки (на період будівництва з подальшим благоустроєм території); площею 0,45 га в довгострокову оренду на 15 років".
		На виконання рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 (в редакції рішення Київської міської ради від 23.12.2003 р. за № 323/1198) між Київською міською радою (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" (орендарем) 07.04.2004 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, об'єктом оренди якого стала земельна ділянка, яка розташована на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі міста Києва, площею 4357 м2, з призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку.
		Під час здійснення судового розгляду даної справи судами попередніх встановлено, що дійсність (відповідність вимогам діючого законодавства) пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 оспорювалась в адміністративній справі № 2а-6214/11/2670 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави Державного агентства України з земельних ресурсів до Київської міської ради, яка розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 2а-6214/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р., визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".
		З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва у даній справі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2004 р., прийняте виключно на підставі обставин, встановлених Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 р. № 2а-6214/11/2670, які господарський суд кваліфікував як такі, що звільнені від доказування на підставі частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
		Разом з тим, апеляційний суд, керуючись наданими статтею 101 Господарського процесуального кодексу України повноваженнями, під час здійснення апеляційного провадження встановив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 р. у справі № К/9991/80440/12 за результатами розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 р. № 2а-6214/11/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 р. було скасовано, а позовну заяву заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України про визнання протиправними та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.09.2003 р. № 638-5/798 залишено без розгляду.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції спростував доводи суду першої інстанції, покладені в основу рішення у даній справі.
		Згідно частин 1, 3, 4 і 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Оскільки підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2004 р., укладеного на виконання пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", стала постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 2а-6214/11/2670 про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яка в подальшому була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 р. у справі №К/9991/80440/12, а інших підстав недійсності вказаного договору наведено не було, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки від 07.04.2004 р. відсутні.
		У касаційній скарзі Олександрівська клінічна лікарня міста Києва посилається на те, що пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" втратив чинність на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. №788/6175, у зв'язку з чим договір оренди земельної ділянки від 07.07.2004 р., укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" на підставі вказаного рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798, має бути визнаний недійсним.
		Разом з тим, як вбачається з доданої до касаційної скарги копії рішення Київської міської ради № 788/6175, роздрукованої з системи "Ліга: Закон", вказане рішення було прийнято 14.07.2011 р., тим часом, як вбачається з матеріалів справи, заступником прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з земельних ресурсів позовна заява від 25.04.2011 № 05/4-7468-08 була надіслана до суду 06.06.2011 р.
		Таким чином, на момент звернення заступника прокурора міста Києва до суду пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" був чинним, а його не чинність саме на підставі рішення Київської міської ради №788/6175 від 14.07.2011 р. судами досліджена не було.
		Крім того, як вбачається з доданої до касаційної скарги копії рішення Київської міської ради № 788/6175 від 14.07.2011 р., роздрукованої з системи "Ліга: Закон", воно було прийнято із врахуванням згоди товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" на визнання таким, що втратив чинність пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 "Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".
		Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права, особу, яка такі права порушує.
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача відповідачем при його звернені з позовом до господарського суду.
		У відповідності до приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду. При цьому позовні вимоги повинні знаходиться у взаємозв'язку з порушенням права або інтересу, тобто забезпечувати захист та відновлення порушеного права у встановлений законом спосіб. 
		Аналогічні приписи містяться в статті 20 Господарського кодексу України.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки під час здійснення судового розгляду даної справи не було встановлено факту порушення з боку Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 07.04.2004 р. прав та інтересів Державного агентства України з земельних ресурсів, з метою захисту яких заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовом, а інших підстав для визнання недійсним вищезазначеного договору, крім наявності скасованої на даний момент постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 2а-6214/11/2670, судами досліджено не було, суд апеляційної інстанції дійшов, на думку колегії суддів, обґрунтованого та правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним вказаного договору.
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Доводи Олександрівської клінічної лікарні міста Києва, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та спростовуються встановленими обставинами та наявними доказами.
		Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
		Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні міста Києва залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 р. у справі № 6/190 господарського суду міста Києва залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                                                          В. Корсак
		 
		Судді:                                                                                                                  М. Данилова
		 
		                                                                                                                        Т. Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...