Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-13/2898-2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 травня 2013 року Справа № 5011-13/2898-2012 Вищий  господарський  суд  України  в складі колегії
		суддів:Овечкін В.Е. Кузьменко М.В. Чернов Є.В.за участю представників: Генеральної прокуратури України  Київської міської ради Державного агентства  земельних ресурсів ТОВ "Ріалтінвест" Орган самоорганізації населення в м. Києві "Комітет мікрорайону "Батиєва Гора" розглянувши касаційну скаргу Гудименко Ю.В. Дорошенко О.С.  Сьомочкіна О.С. Коваль В.Б., Скороход В.С.   Спасская Т.М., Ральчук І.М. Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі№ 5011-13/2898-2012 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави  в особі  Державного агентства  земельних ресурсівдо Київської міської ради товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалтінвест"третя особа:  проОрган самоорганізації населення в м. Києві "Комітет мікрорайону "Батиєва Гора" визнання недійсними та скасування рішень КМР, визнання недійсними договорів оренди, визнання відсутнім права користування земельною ділянкоюВ С Т А Н О В И В:
		Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2012 (судді Баранов Д.О., Гулевець О.В., Спичак О.М.) в позові про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 18.11.04 №825/2235, визнання недійсним договору оренди від 10.08.05 №72-6-00305, визнання  недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.09 № 788/2857, визнання недійсним договору оренди від 18.05.10 №72-6-00605, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими сторонами доказами підтверджується відповідність розміщення спірної земельної ділянки Генеральному плану розвитку міста, належність земельної ділянки до земель запасу житлової та громадської забудови, що у свою чергу за наявності погодження усіх спеціальних служб та позитивного висновку обов'язкової землевпорядної експертизи свідчить про прийняття відповідачем-1 правомірного рішення про передачу ТОВ "Ріалтінвест" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва. Також у рішенні суду зазначено, що відсутні підстави для визнання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005р. недійсним, оскільки рішенням органу місцевого самоврядування №788/2857 від 27.11.2009р. у відповідності до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було внесено зміни до п. 3 договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005р. та пролонговано договір оренди землі на 15 років, а прокурором не наведено належних доказів, що в договорах оренди земельної ділянки відсутні умови, які б суперечили положенням ч. 1-3, 5, 6. ст. 203 ЦК України. Крім того у рішенні суду у якості додаткової підстави для відмови у задоволенні позовних вимог вказано на пропущення прокурором строку позовної давності щодо оскарження рішення Київської міської ради від 18.11.2004р. та договору оренди від 10.08.2005р. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 (судді: Тищенко О.В., Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.)  рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2012 залишено без зміни.
		          Заступник прокурора міста Києва в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, позов задовольнити.
		          Скаржник доводить порушення ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України, оскільки Міністерство охорони здоровця України не давало згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою, а наявний лист-згода від 20.10.2004 № 14-10/23 підписано особою, яка не мала відповідних повноважень; судом порушено ст.ст. 3, 10, 20 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.ст. 17, 20, 21 Закону України "Про основи містобудування", оскільки містобудівне обґрунтування не затверджено, зміни до генерального плану розвитку міста Києва не вносилися; рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 внесено зміни у не чинний договір оренди земельної ділянки, тому підлягає визнанню недійсним, як і договір, що укладений відповідно до такого рішення; судом порушено ст.ст. 256, 267 ЦК України, оскільки прокуратурі стало відомо про оспорюванні рішення міської ради під час проведення перевірки у 2011 за зверненням ОСН КМ "Батиєва гора".      
		ТОВ "Ріалтінвест" у відзиві доводи касаційної скарги заперечує, вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято з вірним застосуванням норм матеріального права, тому просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції залишити без зміни, в задоволенні касаційної скарги відмовити. 
		Орган самоорганізації населення в м. Києві "Комітет мікрорайону "Батиєва Гора" у відзиві вимоги касаційної скарги підтримує, вважає, що судом неправомірно не враховано віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення згідно діючого генерального плану м. Києва, висновки суду не ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах і є безпідставними, тому просить касаційну скаргу задовольнити, судові рішення у справі скасувати, позовні вимоги прокуратури задовольнити.
		Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 13.05.2013 № 04-05/273 змінено склад колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Овечкін В.Е., Кузьменко М.В., Чернов Є.В.
		Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Предметом спору є визнання недійсним рішення Київської міської ради від 18.11.2004р., N825/2235 від 18.11.2004 "Про передачу ТОВ "Ріалтінвест" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва", визнання недійсним договору оренди від 10.08.2005 №72-6-00305, визнання  недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.09 № 788/2857, визнання недійсним договору оренди від 18.05.10 №72-6-00605, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.
		Рішенням Київської міської ради N825/2235 від 18.11.2004р. припинено право користування земельною ділянкою МОЗ України, та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови. В той же час, цим рішенням земельну ділянку передано ТОВ "Ріалтінвест" за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
		27.11.2009р. Київською міською радою прийнято рішення №788/2857, яким внесено зміни до п. 3 договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005, укладеного на підставі рішення Київської міської ради N825/2235 від 18.11.2004 "Про передачу ТОВ "Ріалтінвест" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва", а саме: слова та цифру "Договір укладено на 3 (три) роки" замінити словами та цифрами "Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років".
		14.05.2010р. між Київською міською радою та ТОВ "Ріалтінвест" було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 08.08.2005р.
		При цьому, на час прийняття відповідного рішення міської ради та укладення зазначеного договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки за змістом положень Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України обов'язковою передумовою поновлення такого договору є відповідне рішення Київської міської ради, прийняте з додержанням порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.
		Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
		Відповідачем-2 подано заяву про застосування строку  позовної давності.
		Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.
		Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).
		Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		07.11.2012 прокурором подано заяву про відновлення строку позовної давності, яка мотивована тим, що прокурору стало відомо про викладені у позові порушення земельного законодавства при прийнятті оспорюваних рішень міської ради від 18.11.04 та 27.11.09 під час проведення перевірки за зверненням органу самоорганізації населення у м. Києві Комітету мікрорайону „Батиєва гора" та дорученням Генеральної прокуратури України від 24.12.10 зі зверненням народного депутата України Оробець Л.Ю. у січні 2011.
		Як вбачається з позовної заяви прокурор оскаржує рішення Київської міської ради від 18.11.2004р., договір оренди від 10.08.2005р., при цьому, позовна заява  надійшла до суду 06.03.2012.
		Судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. задоволено позовні вимоги ТОВ "Ріалтінвест" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та поновлено договір оренди земельної ділянки укладений 10.08.2005р. шляхом визнання додаткової угоди укладеною.
		31.03.2009р. прокурором внесено до Вищого господарського суду України касаційне подання на зазначені рішення. У касаційному поданні прокурор просив поновити строк на касаційне оскарження, який мотивований тим, що про оскаржувані рішення суду прокуратурі міста стало відомо при перевірці звернення скарги органу самоорганізації населення у м. Києві - комітету мікрорайону "Батиєва гора", з матеріалами справи представник прокуратури Солом'янського району ознайомився лише в січні 2008 року, які надійшли до прокуратури міста 29.01.2009р.
		Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Відповідач у відзиві наголошує, що позивач, без поважних причин пропустив строк позовної давності, у зв'язку із чим просить застосувати до правовідносин строк позовної давності.
		Суд касаційної інстанції визнає правильними мотиви господарського суду, що прокурор був обізнаний про порушення та мав змогу звернутися протягом перебігу позовної давності, тому міг звернутися до суду з позовом.
		За змістом роз'яснення в п. 6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного                   процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) представництво прокуратурою України  інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
		Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.
		Сторони в судовому процесі мають рівні права, тому прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави не має в розумінні чинного ГПК України та законодавства привілейованого статусу порівняно з іншими учасниками процесу, зокрема, особою в інтересах якої він звернувся.
		Таким чином, касаційна інстанція вважає, що дія правового інституту позовної давності та положення щодо наслідків її спливу, встановлені законом, мають розповсюджуватися на всіх учасників судового процесу, у тому числі на прокурора.   
		За приписами ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Оскільки суду заявлено про застосування строку позовної давності в цьому спорі, отже були наявні підстави для застосування положень ст.267 ЦК України та відмови у задоволенні позову.
		З врахуванням викладеного колегія суддів вважає правомірним висновок суду про пропуск прокурором строку позовної давності щодо оскарження рішення Київської міської ради від 18.11.2004р..
		З врахуванням того, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування на підставі яких укладено договір оренди земельної ділянки та договір про внесення змін до нього, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання відсутнім у відповідача 2 права користування на земельну ділянку.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків господарського суду щодо необхідності відмови у позовних вимогах прокурора про  визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 18.11.2004 №825/2235, визнання недійсним договору оренди від 10.08.2005 №72-6-00305, визнання  недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2009 № 788/2857, визнання недійсним договору оренди від 18.05.2010 №72-6-00605, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.
		Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Вищий господарський суд України враховує судову практику та правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові Верховного Суду України від 10.12.2002 у справі 10/257 стосовно того, що пропуск позовної давності є достатніми самостійними підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, що відповідає п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від29.12.76. "Про судове рішення."
		Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд касаційної інстанції не має підстав для переоцінки фактичних обставин та доказів щодо позовної давності, тому доводи скаржника в частині обставин, зокрема, проведення перевірки в 2011, відхиляються, як такі, що є спробою довести інші обставини на підставі іншої оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.   
		З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим скаргу залишає без задоволення, а постанову - без змін.
		Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
		П О С Т А Н О В И В:
		          
		                    Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 та рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2012 у справі № 5011-13/2898-2012 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		 
		Головуючий, суддя                                        В. Овечкін
		 
		 
		 
		судді                                                                                                                   М. Кузьменко 
		 
		 
		                                        
		                                        Є. Чернов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...