Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/439/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано судом: 12.03.2013. Зареєстровано: 12.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2013.
Дата набрання законної сили: 27.11.2013 (частково)
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                              ПОСТАНОВА
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		 "06" березня 2013 р.                                                                     Справа № 809/439/13-a
		 м. Івано-Франківськ  
		          
		 Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:
		          головуючого - судді Мигалюка Ю.В.
		          секретаря  Третяк В.Р., 
		          за участю сторін:
		          позивача: ОСОБА_1,
		           представника  відповідача: не з'явився,
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій -
		 
		                                                                     ВСТАНОВИВ:
		          
		07.02.2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися в суд із адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що  відповідачем протиправно допущено бездіяльність щодо неприйняття за наслідками заяв про реєстрацію статуту релігійної громади відповідного рішення, повідомивши позивачів тільки листами. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить зобов'язати зареєструвати  статут релігійної громади «Церква Христова» у м. Івано-Франківськ. Інші позивачі подали суду заяви про розгляд справи без їх участі. Просили позов задовольнити.
		Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений про розгляд справи двічі належним чином. На адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи подав двічі, однак в жодному випадку не представивши будь-яких доказів в їх обґрунтування. Суд вважає повторну неявку відповідача - суб'єкта владних повноважень  в судове засідання такою, що здійснена без поважних причин. На підставі ч.4 ст.128 КАС України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.
		Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами зареєструвати статут релігійної громади «Церква Христова», що у м. Івано-Франківську.
		Листом відповідача від 12.03.2012 року № 10 984/3/1-11/01-120 голову зборів повідомлено, що клопотання розглянуто, надіслано відповідний запит до Івано-Франківської міської ради для надання відповідного висновку, за наслідками висновку є деякі зауваження до поданих для реєстрації документів релігійної громади. Запропоновано усунути недоліки.  Пакет документів поданий для реєстрації повернуто голові зборів та надано копію висновку. (а.с.17).
		Листом від 05.10.2012 року №1261/01-003/085  позивача повідомлено про повторний розгляд клопотання, та зазначено що знову надіслано запит до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, і зазначено, що  рішення щодо реєстрації статуту буде прийнято згідно із чинним законодавством (а.с.18). 
		Листом  від 14.12.2012 року №8195/2/1-12/01-120  повідомлено позивача про повторний розгляд клопотання про реєстрацію статуту та зазначено, які недоліки необхідно виправити у статуті пославшись при цьому на вимоги ст.12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Зокрема зазначено, що не повинно бути жодних посилань на будь-які книги та цитат, статут повинен містити вид релігійної організації та про її віросповідну приналежність, місце організації в організаційній структурі релігійного об'єднання, не повинні міститись підписи засновників та членів релігійної громади, пункти статуту не відповідають вимогам ст.157 Податкового кодексу України. Пакет документів повторно повернуто голові зборів  із висновком виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ( а.с.19).
		Такі правовідносини між позивачами та відповідачем мали місце впродовж 9 місяців (з березня 2012 року по грудень 2012 року).
		Суд не може погодитись з таким та вважає такі вчинки відповідача протиправною бездіяльністю з наступних підстав. 
		Статтею 35 Конституції України закріплено право кожного на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
		       Правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій регулюються Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».
		У відповідності із ст. 4 даного Закону будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		       Відповідно до вимог ст.8  Закону  релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
		Статтею 14 Закону визначено, що для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. 
		Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. 
		        У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін. 
		            Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
		       Згідно із статтею 15 даного Закону У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
		 Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення вимог зазначених норм не виносив будь-якого рішення в порядку ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а лише повідомив голову зборів листами, порушивши таким чином і терміни прийняття рішення, встановлені даною нормою.  
		       Статтею 12 вищезазначеного Закону передбачено вимоги до статутів релігійної громади, та зазначено, що статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;3) майновий стан релігійної організації;4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.
		     Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.
		     Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
		    Як свідчать матеріали справи поданий для реєстрації статут релігійної громади містить дані щодо виду релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження (а.с.8), місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання (а.с.9), майновий стан релігійної організації (а.с.11), права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів (а.с.10), порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації (а.с.11), порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації (а.с.11). 
		Недолік до статуту повідомлений голові зборів листом відповідача від 14.12.2012 року №8195/2/1-12/01-120  щодо заборони жодних посилань у статуті на будь-які книги та цитати ніяким чином в листі не обґрунтований відповідачем, не зазначено яку норму чинного законодавства порушено.
		Недоліки щодо наявності виду релігійної організації, її віросповідну приналежність, місце організації в організаційній структурі релігійного об'єднання містяться в статуті на аркушах 2 та 3.(а.с.8-9). 
		Щодо інших наведених недоліків, то останні спростовуються наявним в матеріалах справи статутом релігійної громади (а.с.8-16).
		          Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що відповідач не діяв у порядку та спосіб визначений  законодавством України, тому бездіяльність відповідача слід визнати протиправною.
		          Рішенням Конституційного Суду України зазначено, що суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. 
		 На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                     ПОСТАНОВИВ:
		          Позов задовольнити повністю. 
		          Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо неприйняття відповідного рішення за наслідками розгляду заяв про реєстрацію статуту місцевої релігійної громади «Церква Христова» у м. Івано-Франківськ.
		 Зобов'язати  Івано-Франківську обласну державну адміністрацію зареєструвати статут  місцевої релігійної громади «Церква Христова» у м. Івано-Франківськ.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС  України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. 
		Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
		Постанова складена в повному обсязі 11.03.2013 року.
		   
		Суддя                              (підпис)                                        Мигалюк Ю.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...