Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3587/11/1370 : не визначено.
Надіслано судом: 21.05.2011. Зареєстровано: 15.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2011.
Дата набрання законної сили: 30.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
			79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 12 травня 2011 р. № 2а-3587/11/1370 
			 Львівський окружний адміністративний суд в складі:
			головуючого судді Гулика А.Г.,
			 за участю: 
			секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,
			позивача ОСОБА_1,
			представника відповідача Пилипів К.М.,
			третя особа не зявилась,
			 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»про зобовязання вчинити дії та визнання протиправною бездіяльності, -
			в с т а н о в и в :
			ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, за участю третьої особи Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідача щодо ненадання погодження ОСОБА_1 передачі в користування земельної ділянки лісового фонду площею 0,95 га в АДРЕСА_1, на якій знаходяться викуплені адміністративні та господарські будівлі, викладену у листі № 233/02 від 23.02.2011 року; зобовязати відповідача розглянути по суті, без урахування вимог розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», звернення позивача щодо надання висновку для виготовлення проекту землеустрою з метою отримання у довгострокову оренду земельної ділянки лісового фонду площею 0,95 га, що розташована в АДРЕСА_1, на якій знаходяться викуплені адміністративні та господарські будівлі.
			Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача щодо надання висновку для виготовлення проекту землеустрою з метою отримання в довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розташовані належні позивачу на праві власності будівлі, без зміни цільового призначення для обслуговування обєктів нерухомості є протиправною. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для відмови позивачу у наданні попереднього висновку для виготовлення проекту землеустрою є розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», проте Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями зупиняти дію Законів України. Вважає, що вказане розпорядження не узгоджується з повноваженнями та способом реалізації владних управлінських функцій Кабінету Міністрів України, що зумовило звернення позивача до адміністративного суду.
			Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що лісові земельні ділянки надаються у користування для цілей, повязаних із веденням лісового господарства. У разі, якщо земельна ділянка буде використовуватися не в цілях, повязаних із веденням лісового господарства, вона підлягає вилученню із складу лісогосподарських земель. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок, передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
			Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»передбачено зупинення органами державної влади прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, що є підставою для визнання незаконним його застосування відповідачем, оскільки питання зміни цільового призначення не вирішувалось. Вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки є компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування, який при розгляді питання щодо надання позивачу у власність земельної ділянки зобовязаний зясувати всі повязані з цим питання, в тому числі питання зміни цільового призначення земель. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
			Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Зазначила, що позивач звернувся із заявою про надання згоди на відчуження земельної ділянки для обслуговування викуплених обєктів та ведення особистого селянського господарства. Враховуючи, що вказані землі призначені для лісогосподарського використання, надання такої згоди потягне за собою зміну цільового призначення лісової земельної ділянки. Додатково, в обґрунтування своїх заперечень пояснив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»чинне, в судовому порядку не оскаржене, дія його не зупинена. Враховуючи те, що надання дозволу на вилучення земельної ділянки із зміною цільового призначення заборонено вказаним розпорядженням, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
			Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце його проведення. Проте, подала суду заяву про розгляд справи без її участі, а тому суд ухвалив розглядати справу без її участі. В поясненні від 08.04.2011 року № 560 позов підтримала в повному обсязі.
			Дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
			Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 набув право власності на нерухомість, а саме: адміністративний будинок, під навіс, конюшню та гараж, що знаходяться за адресою: Львівська область, Золочівський район, урочище Путівець Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 11.05.2011 року № 29911170 та договором купівлі-продажу від 29.10.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5193.
			За результатами розгляду листа від 21.12.2009 року № 1866/02 щодо переходу права користування ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,95 га, що розташована у АДРЕСА_1, Державний комітет Лісового господарства України запропонував Львівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства в залежності від земельної правосубєктності будівель і споруд та особливостей правового режиму земельної ділянки, на якій розташовані вказані обєкти нерухомості, вирішити обумовлене питання у порядку, встановленому чинним законодавством України.
			Згідно з листом ДП «Золочівське лісове господарство»від 10.05.2011 року № 695, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2004 року Золочівського лісництва Золочівського держлісгоспу, таксаційна характеристика АДРЕСА_1 будівлі господарські і адміністративні, вказані обєкти прилягають до категорії лісів, що виконують захисні функції вздовж доріг.
			Після набуття права власності позивачем на вказане вище нерухоме майно, для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в довгострокову оренду ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства.
			У відповіді на звернення позивача щодо погодження передачі в постійне користування земельної ділянки лісового фонду в АДРЕСА_1, на якій знаходяться викуплені адміністративні та господарські будівлі, Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства листом від 23.02.2011 року № 233/02 повідомило позивача про те, що не заперечує щодо передачі у постійне користування земельної ділянки під приватизованими господарськими будівлями для їх обслуговування в розмірі, як передбачено Земельним кодексом України, але у звязку із прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», надасть свій висновок щодо відведення земельної ділянки та її передачі в постійне користування ОСОБА_1 після законодавчого врегулювання питань передачі земель лісогосподарського призначення.
			Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
			Статтею 3 Земельного кодексу України, передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. 
			Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.
			Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
			Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
			Згідно ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до вказаного Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Частиною 6 ст. 1 Лісового кодексу України встановлено, що земельна лісова ділянка це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
			З аналізу вказаних правових норм вбачається, що лісова ділянка і земельна лісова ділянки визнаються обєктами з різним режимом правового регулювання. Зокрема, лісова ділянка виділяється відповідно до Лісового кодексу України, а земельна лісова ділянка надається відповідно до земельного законодавства.
			Відповідно до ст. 2 Лісового кодексу України, лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
			Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
			Статтею 18 Лісового кодексу України передбачено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
			З аналізу зазначеної норми вбачається, що не заборонено отримання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування за погодженням з постійним користувачем лісу. За змістом ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісового фонду надаються у користування чи в оренду підприємствам, установам чи організаціям за умови створення спеціалізованих лісогосподарських підприємств для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства. культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
			Відповідно до ст. 14 Лісового кодексу України, до повноважень районних рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на відповідній території відноситься, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у тимчасове користування лише для культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та припинення права користування ними.
			Статтею 30 Лісового кодексу України передбачено компетенцію обласних та районних рад у сфері лісових відносин, зокрема, щодо надання у постійне користування земельних лісових ділянок та припинення користування ними.
			Судом встановлено, що вирішуючи питання про погодження позивачу відведення земельної ділянки листом від 23.02.2011 року № 233/02, відповідач керувався розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».
			Вказаним розпорядженням з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держколісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зобовязано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
			Зі змісту ст. 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 року № 2591-VІ вбачається, що розпорядження Кабінету Міністрів України є актами, що стосуються організаційно-розпорядчих питань, набирають чинності з моменту їх прийняття, є обовязковим до виконання та можуть бути оскаржені в судовому порядку у випадках, встановлених законом.
			Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»є чинним, у судовому порядку не оскаржене.
			Таким чином, судом встановлено, що Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства діяло відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому відмова щодо ненадання погодження ОСОБА_1 передачі в користування земельної ділянки лісового фонду, викладена у листі № 233/02 від 23.02.2011 року є правомірною. 
			Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
			Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. 
			Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають. 
			Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- 
			 П О С Т А Н О В И В :
			У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
			Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. 
			Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
			 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 травня 2011 року.
			 Суддя Гулик А.Г. 
			З оригіналом згідно 
			Суддя Гулик А.Г.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...